о том, как делать бизнес и жить устойчиво

Знать 03 сентября, 14:09

5 підходів, як діяти впевнено всупереч стресовим ситуаціям

Думки з книги Емі Кадді "Присутність", які можуть бути цінними для всіх, кому доводиться відстоювати свою позицію

img img

Долати перешкоди, вірити у себе, на зважати на чужу думку... Відома фахівчиня з психології Емі Кадді вчилась усього цього після черепно-мозкової травми, яку зазнала ще студенткою в автомобільній аварії.

Вона почала вчитись набагато повільніше, але не могла змиритись зі словами людей, які стверджували що їй це тепер не до снаги. На цьому шляху для Емі стали критичними питання присутності, сили та впевненості у собі. Наскільки це потрібно іншим людям, вона зрозуміла тільки після своєї доповіді на TED. Адже багатьом з нас щоденно доводиться виконувати важку роботу, пов'язану зі стресом. Особи з різних суспільних верств, які живуть у різних країнах, намагаються набратись сміливості, щоб віподвісти біля дошки у класі, пройти співбесіду або прослуховування на роль, аргументувати та до кінця відстоювати свою думку. Топ-менеджери та адвокати, які не програли жодної справи, талановиті артисти та жертви цькувань, політичні біженці та душевнохворі — усім їм трапляються одні й ті самі перешкоди. 

У своїй книжці, яка вийшла в видавництві Vivat, Емі пише, що "зазвичай кожен наш новий знайомий видається нам радше теплим, ніж компетентним, або, навпаки, радше компетентним, ніж теплим. Ми любимо все поділяти на чіткі категорії — таким от упередженим є сприйняття, властиве людині. Тому усіх, кого ми зустрічаємо на своєму життєвому шляху, ми зараховуємо до одного з типів. Тиціана Каш'яро, дослідниця організаційної поведінки, називає ці типи "милий дурник" і "розумна наволоч". Інколи ми класифікуємо людей як некомпетентних і холодних ("не тільки дурень, а ще й козел"), або теплих і компетентних ("просто зіронька")... Спочатку ми оцінюємо, наскільки особа тепла, тобто наскільки їй можна довіряти. Чому теплота для нас важливіша за компетентність? Тому що, з погляду еволюції, нам важливіше знати, чи заслуговує довіри новий знайомий. Якщо ні, то ліпше триматися від нього осторонь, оскільки він є потенційно небезпечним, тим паче якщо компетентний. Ми цінуємо вправних і здібних людей, особливо в ситуації, коли їхні вміння є потрібними, однак лише після того, як оцінимо, наскільки їм можна довіряти". У той же час якщо людина почувається безпорадною та "загнаною", вона надміру боятиметься й не зможе бути присутньою. Цю думку Емі почула від акторки Джуліани Мур. "А ще вибудує навколо себе занадто сильний захист. Коли захищаєшся від усіх, хто хоче заподіяти тобі шкоду або принизити тебе, — не можеш бути цілком присутнім, оскільки цю оборону не пробити... Уся річ у силі. Завжди річ у тому, в кого сила, еге ж бо?", — каже лауреатка "Оскару". Отже, якими підходами керуватись, щоб виглядати присутнім та сильним у будь-якій ситуації? Публікуємо кращі думки з книги Емі Кадді "Присутність. Як спрямувати свої сили на досягнення успіху".

Про парадокс слухання

Ось що відбувається, коли перестаєш говорити та проповідувати і починаєш слухати: люди розуміють, що тобі можна довіряти; ти отримуєш цінну інформацію; ти починаєш увиразнювати людей серед оточення — і, може, навіть союзників; виробляється рішення, яке інші ладні прийняти й навіть утілити в життя; коли люди відчувають, що їх чують, вони й самі охочіше дослухаються.

Про синдром самозванця

Одні люди більш схильні до синдрому самозванця за інших. Дослідники виявили певні риси характеру та види життєвого досвіду, які йдуть нога в ногу із синдромом самозванця. У людей, які страждають цим синдромом, поширені перфекціонізм, страх невдачі, неприйняття себе й відчуття слабкого контролю над оточенням. Виявлено також зв'язок синдрому самозванця з високою невротизацією, низькою самооцінкою й інтровертністю. Проте страх невдачі — один з основних чинників: за результатами багатьох досліджень респонденти називають його головною проблемою. Хто найбільше боїться невдачі? Особи, які чогось досягли в житті, — тобто особи, які точно не є самозванцями.

Про владу та безсилля

Статус і влада — тимчасові або постійні, спрямовані на благо чи на зло — виражаються невербально через широко розведені кінцівки, захоплення більшого простору, позу з випрямленою спиною... Усвідомлення своєї безпорадності впливає не тільки на думки, почуття та дії людини — воно також змушує все тіло скулюватися. Почуваючись безсилими або підлеглими, ми меншаємо, затискаємося, обхоплюємо себе руками та взагалі стаємо меншими в усі можливі способи (кінцівки притиснуті до торса, груди западають, плечі згорблені, голова опущена, сутулимося). Ми також стаємо стриманішими в жестикуляції, наш голос вищає, а його діапазон  — меншає... Дослідження ходи показало, що люди, позбавлені влади, ходять скуто, короткими кроками, рухають руками й головою значно менше, ніж люди, наділені владою.

Про тіло

Тіло впливає на душу, а душа — на тіло. Проте тіло також керує саме собою. Присутність часто починається з фізичної дії: щоб бути присутнім десь, туди треба прийти й там перебувати. Коли ми потрапляємо в складну ситуацію або хвилюємось, то в нас може виникнути бажання битись або втікати — обидві ці дії, хоча й різними способами, але відводять нас від нинішнього моменту. Після втечі ми вже не присутні фізично; а якщо ми вступаємо в бійку, то нас охоплює страх або гнів, який заважає сприймати те, що реально відбувається, та адекватно реагувати. Фізично розширена поза тіла готує до присутності; вона перемагає інстинктивне прагнення битись або втікати та дозволяє міцно стояти на землі, бути відкритим і зануреним у те, що відбувається.

Про "самопідштовхування"

"Самопідштовхування" працює навіть на такому поверхневому рівні, як одяг. Те, що ми одягаємо, впливає на те, як ми бачимо, відчуваємо, думаємо та робимо. Наприклад, у трьох експериментах, проведених у Пвінічно-Західному університеті, учасникам видавали білий халат. У першому експерименті виданий учасникові халат сприяв підвищенню в нього тривалості концентрації уваги — незамінного елементу присутності в стресовій ситуації. Проте дослідники пішли далі, вони повідомили учасників, що халат належить лікареві, і тривалість концентрації уваги в таких учаснкиів зросла ще більше. Коли учасникам говорили, що халат належить маляреві, він не впливав на них так благотворно. По-іншому інтерпретувати емоцію, потоваришувати з портретом майбутнього себе, одягтися відповідно до ролі, — це лише кілька способів, якими можна змінити майбутнє за допомогою маленьких кроків і незначних впливів у сьогоденні.

Читайте також: Продуктивна осінь: 7 новинок нон-фікшну