Zero Waste ("нуль відходів") — глобальний рух, заснований французькою екоактивісткою Беєю Джонсон. Насамперед, Zero Waste полягає не в переробці сміття, а в запобіганні його появи у вашому будинку. Нині Беа мешкає в Каліфорнії, її родина з двох дорослих і двох дітей протягом року залишає тільки півлітровий слоїк сміття. В Україні теж є послідовники Zero Waste і детальніше про принципи концепції ми запитували у Анастасії Мартиненко засновниці першого в Україні магазину товарів у стилі "нуль відходів" OZERO, який отримав перше місце в номінації "Рітейл" у конкурсі СТАЛО.
Для чого зменшувати кількість сміття та переходити на концепцію "нуль відходів"
У якийсь момент я зрозуміла, що в нас є сміттєва проблема. Але не розуміла, що я можу зробити за межами свого дому. Тому спочатку почала змінювати себе. Хоча б для того, щоб не бути частиною цієї проблеми і не продукувати таку кількість сміття. А коли ти починаєш щось робити і помічаєш, що це можливо і що когось надихаєш — то починаєш вірити, що можеш ще більше. І до мене з однодумцями прийшла ідея заснувати бізнес і популяризувати Zero Waste, розповідати про це та надихати ще більше людей. І таким чином моя мрія про чисте майбутнє, чисту воду, чисте повітря стає більш можливою, адже все більше людей долучається до Zero Waste.
Про цю концепцію я дізналась, коли побачила виступ Беа Джонсон на TEDх. Подумала: "Цікаво, а треба спробувати". І поступово, один день не взяла соломинку до напою, на другий — замість безкоштовного поліетиленового пакету в супермаркеті, склала продукти у свою сумку. Так через декілька днів і помітила, що сміття стає менше.
Подписывайтесь на Youtube-канал delo.uaЯкі основні принципи Zero Waste
Їх всього п'ять:
- Скажи "ні"
Це є основний принцип. Тобто треба говорити "ні" всьому зайвому, що входить у ваше життя. Те сміття, яке потім треба сортувати, переробляти — ми самі приносимо у дім. І якщо ми почнемо говорити "ні", то це сміття просто не потраплятиме до наших осель. Відповідно, його не потрібно буде сортувати та переробляти. Чому можна сказати "ні": безкоштовним пакетикам на касі, взявши в магазин свою сумочку; колекції візитівок (можна просто фотографувати картки і повертати власнику. Інформація залишається, але сміття немає). Насправді, відмовлятись можна багато від чого і це стосується не лише сміття, а й людей, стосунків, подій і так далі. Коли виникає звичка відмовлятися від непотрібного, стає набагато легше жити.
- Скорочуй споживання
Людина може визначити, скільки і чого їй насправді потрібно в житті. Наприклад, скільки мені потрібно чашок? От у мене є моя скляна чашка, я її всюди ношу з собою і мені її достатньо. Але інколи виникає спокуса придбати собі якусь гарненьку чашечку. Особливо зараз, коли в нас в магазині продаються такі милі бамбукові. Але ж навіщо? В мене один рот і мені достатньо однієї чашки. І це правило можна використовувати до всього: одягу, іграшок, посуду. Просто потрібно вирішити, скільки й чого вам справді потрібно для комфортного життя — і не купувати зайвого. Можу навести приклад з особистого життя. Ми переїхали з донькою на зйомну квартиру, і у нас було дві виделки, дві ложки, трохи одягу, кілька іграшок і кілька книжок. Нам так чудово жилося. Для того, щоб прибрати вдома, достатньо було підмести та витерти пил. А через півроку ми помітили, що весь наш час йде на прибирання. І я думаю, звідки це все взялося? Це ж все ми самі принесли додому. Ми поставили велику сумку, почали складати туди всі речі, якими в принципі можемо й не користуватися. Так вдалося скоротити на дві третини кількість наших речей і значно звільнити простір у квартирі. Як результат, процес прибирання став швидшим і ми знайшли час на ігри. До того ж, тепер значно свідоміше витрачаємо гроші.
- Скористайся знов
Тут є два правила. Перше — повторне використання. Непотрібним вам речам ви можете дати друге життя. От у вас є пластиковий судочок, яким ви вже не хочете користуватися, але його можна використати як горщик для рослинки. І таких прикладів вдома може бути дуже багато. Друге правило — використання багаторазових речей. Наприклад, знову ж таки моя чашка. Вона скорочує кількість одноразових горняток. Так само одноразові серветки в багатьох випадках можна замінити носовичком. Або ж придбати багаторазову пляшку для води. І це не лише екологічно, але й корисно для нашого здоров'я, адже ми не користуємося одноразовими і, як правило, неякісними речами.
- Сортуй та утилізуй
Все, що залишилося після впровадження попередніх трьох пунктів, потрібно сортувати та утилізувати. Хоча я особисто вважаю, що саме цим принципом не треба захоплюватися, адже рано чи пізно це сміття все одно опиниться на звалищі. З іншого боку, коли люди починають сортувати, помічають ту кількість сміття, яку утворюють і усвідомлюють масштаби проблеми. Тобто сортування — це своєрідний шлях до розуміння, що потрібно зменшувати кількість свого сміття. Я особисто багато сортувати і переробляти не хочу, на це витрачається час, ресурси і багато енергії. Можна просто не продукувати це сміття і тоді й сортувати не треба буде. Але треба обов'язково правильно утилізувати небезпечні відходи: термометри, батарейки, енергозберігаючі лампи, прострочені ліки, електроприлади тощо.
- Сумлінно компостуй
Компостування — це метод виробництва добрив із різних органічних відходів, для отримання екологічно чистої продукції та покращення ґрунту. За статистикою, від 40 до 60% нашого сміттєвого відра — це саме органічні залишки. Коли ми викидаємо їх у щільно зав'язаному пакеті для сміття, а на звалищі вони накладаються один на одний, утворюється небезпечний газ метан. А якщо ці органічні відходи компостувати, то вони перетворюються на цінне добриво. Компостувати можна навіть в умовах багатоквартирного будинку. В ідеалі ми мріємо, що будуть громадські компостери, які будуть приймати цей компост у людей. Для прикладу, громадський компостер вже є у Львові. А поки можна просто завести окреме відерце і компостувати там всю органіку. Я наприклад, коли моє відерце заповнюється, прикопую його вміст на грядках біля під'їзду.
Що залишається, якщо пройти всі ці 5 етапів
Залишається дуже мало речей. У мене, наприклад, вдома немає сміттєвого відра, тому що всі ці п'ять етапів я щодня проходжу, і в мене вдома залишаються тільки ті речі, від яких не вдається відмовитися, і те, що не вдається переробити. Наприклад, я була сьогодні в магазині, придбала фрукти і булочки на вагу у свої мішечки і свою авоську, але від цінників я ніяк не змогла відмовитися. Тому цінники — це моє сьогоднішнє сміття.
Читайте також: Не погрязнуть: Что делать, чтобы правильно сортировать мусор дома и в офисе
Що найскладніше в Zero Waste
Коли ви вже щось робите і вам це вдається або коли тільки починаєте, може виникнути страх чогось нового. У мене, наприклад, колись був страх купити оселедця в свою скляну банку. Я не знала як відреагує продавець і як сприймуть інші покупці. Але я завжди, коли пробую щось нове, задаю собі два питання: "Що найгірше може статися?" і "Що найкраще може відбутися?". А коли я даю собі відповіді на ці питання, мені легше ризикувати і пробувати щось нове. А по-друге, у вас може виникати навіть роздратування, коли спостерігатимете за людьми, які жадібно відмотують безкоштовні пакети в супермаркетах чи купують одноразовий посуд. Але в ці моменти варто пам'ятати, що ще не так давно ви самі робили щось подібне. Просто ці люди поки що не задумувалися про те, що стається з їхнім сміттям, і єдине, що ви можете зробити, це своїм прикладом надихнути їх до змін.
Які сьогодні є умови в Україні для того, щоб перейти на Zero Waste
Нам в Україні найлегше перейти саме на Zero Waste. По-перше, ми ще пам'ятаємо, як це було в недалекому радянському минулому: все загортали в папір, була багаторазова тара і всі до цього пристосовувалися. У Європі ж подібного досвіду вже давно не пам'ятають. Тому нам легше знаходити екологічні альтернативи. По-друге, ми маємо відмовлятися від деяких продуктів, знаходити їм аналоги і впливати таким чином на виробника. Тобто, якщо я, мої друзі, моя сім'я не куплять молоко в пластиковій пляшці, то і виробник помітить, що впали продажі. А якщо ми ще будемо комунікувати з ним і почнемо казати, що молоко смачне, але ми не хочемо його купувати у цій упаковці — то виробник таки зверне увагу на тару та почне щось змінювати. І таким чином ми, споживачі, можемо впливати на виробників.
Чому екотовари мають таку високу ціну
Ви можете знайти різні ціни. Я поясню, як формується ціна на екологічний продукт. Вона залежить від того, якої якості продукт, наскільки законно вирубано деревину, наскільки високу зарплатню платять людям на цьому виробництві, якою є упаковка тощо. Ми для себе вирішили працювати тільки з тими виробниками, які точно знають: звідки видобули бамбук, що ці ліси будуть знову засаджені, зарплата працівників буде вище середньої, не будуть діти працювати на цих виробництвах, це точно біорозкладний продукт, екологічна упаковка. Якщо розглянути всі ці стадії, в тому числі й доставку, то і виходить ціна вища за ціну пластикових одноразових товарів. Але хто сказав, що зубна щітка має коштувати 40 грн? Просто ми звикли до такої ціни пластикової щітки, а насправді справедлива ціна нам здається занадто високою. Але, можливо, слід відштовхуватися саме від справедливої ціни?
Читайте також: Те, которые: Евгения Аратовская