Вистояти у світі стереотипів: 4 поради від чемпіонки України з боксу

У минулі вихідні у Києві відбулася всеукраїнська конференція для унікальних тінейджерів "Завтра_", організована бізнес/медіа бюро ekonomika+ за підтримки генерального партнера Київстар. У ній взяли участь талановиті підлітки з Києва, Львова та Харкова. Cеред спікерів була і 14-річна чемпіонка Україні з боксу Таня Мочевинська. Свій титул вона отримала вже після чотирьох місяців тренувань. Проте дівчина постійно стикається із стереотипами, що спорт, який вона обрала, — не для дівчаток. Вистояти і робити те, що їй подобається, Тетяні допомагає сила волі та щоденна боротьба зі стереотипами. І нам усім є чому в неї повчитися.

Мені 14, і вже понад рік я займаюсь боксом та кікбоксингом. І за цей час я вже стала чемпіонкою України з боксу і срібною призеркою Чемпіонату Світу з кікбоксингу. До того я займалась шахами, навіть здобула четвертий розряд, але це виявилось просто не моїм. І так в пошуках якогось нового заняття я спробувала бокс.

Зізнаюсь, із самого початку я й сама не бачила ніяких перспектив у цій справі. Ну, ви ж розумієте, бокс для пацанів, я дівчина, щось тут не те. Проте, як тільки я почала займатися боксом, тренер покликав мене подивитись на справжні жіночі бої на СКА у Львові. І знаєте, коли я зайшла у той величезний зал, де відбувались змагання, от тоді я зрозуміла: я буду цим займатись. Я уявляла себе на тому рингу! Я пам'ятаю ці відчуття до сьогодні — і це просто неймовірно. Проте на цьому пункті задоволення можна зупинитися, тому що далі почалися щоденні тренування. Спекотно чи холодно, дощ чи сніг, я маю йти та тренуватись. І я вважаю, що тренування визначають успіх, тому і відношення до них має бути відповідне. У будь-якому випадку все буде видно на змаганні, тож у твоїх інтересах працювати над собою. Це вам не шаховий турнір чи танцювальний конкурс. Не будеш пахати — отримаєш по обличчю! 

Враховуючи, що я відмінниця, вся така скромна та тихенька, людей моє заняття приводило в шок. В мене є брат, і коли моя мама починає розповідати знайомим про бокс, всі починають дивитися на Тараса, хвалити його, поки не починають розуміти, що не він боксом займається, а я. Це образливо і обурливо. І для мене це справді було б так, якби я на це звертала увагу. Наведу три найрозповсюдженіші стереотипи про жінок у боксі, про які я чула неодноразово.

У боксерок не надто високий IQ

Я не стверджую, що всі боксерки мають IQ у 190 та отримують Нобелівські премії з фізики. Ні, я говорю загальний розвиток. Наприклад, як це не дивно, моїм улюбленим завданням є читання книжок. Мені дати їсти, спати і читати — і я просто на сьомому небі від щастя. Школа зараз не є пріоритетною для мене, та й загалом для мене вона взагалі не важлива, але я відмінниця. У принципі це вибір кожного — вважати будь-кого розумним чи дурним. Головне — дуже високо не літати самому, а то боляче падати.

Жінки у боксі не мають щастя в особистому житті

Мене тренує сімейна пара. Чоловік і дружина. Моя тренерка є успішною у кікбоксі, проте вона  успішна й у особистому житті. Успішна, і головне, щаслива. Вона має родину. У неї двоє здорових дітей, які також тренуються разом зі мною. Та навіть на прикладах відомих українських боксерів можна побачити, які чудові сім'ї вони мають. 

Боксерски агресивні та кидаються на всіх

Це справжній стереотип, адже все дуже залежить від темпераменту, характеру та настрою людини. А узагальнювати всіх не варто, у такий спосіб ми народжуємо ще більше міфів.

Я є досить закритою людиною, тому про моє нове захоплення ніхто не знав. Мабуть, це моя риса характеру: поки не досягла успіху у певній справі — не розголошуватись про неї. Менше знають, краще сплять. Тож глобально про моє захоплення дізнались вже після того, як я стала чемпіонкою України. А після того вже почалося... "Бокс для дівчинки погано!" "Як то так, іди краще на танці чи малювання!" Люди дуже люблять давати поради, як буде краще. Якось так вийшло, що батьки мене ні те що підтримували, вони мене самі штовхали займатись бойовими мистецтвами. Вони розуміють, що це моє життя, і я маю право вирішувати, куди його скеровувати.

Як ви вже зрозуміли, стереотипи набридли мені, і я дуже вдячна тим людям, які щодня їх руйнують. Хоча б трошки. Є люди, якими я захоплююся через їхнє бажання займатись тим, чим вони хочуть, незважаючи ні на що і ні на кого. Це Лейн Бічлі — сім разів поспіль вона ставала чемпіонкою світу із серфінгу. Ліз Мюррей, яка пройшла шлях від безпритульності до Гарварду. Пол Орфала — у дитинстві страждав на дислексію і СДВГ. Він практично не міг читати, але зараз є власником компанії Kinko's з бюджетом у мільярд доларів... Але всі вони потрапляли у пастки стереотипів. Вам знайоме відчуття, коли щось капає та капає тобі на мозок, і тобі здається, що у тебе нічого не вийде? А таке питання вам знайоме: що скажуть люди? Колись я дуже переживала через думку людей, поки одного разу не зрозуміла, що роблю їм занадто багато честі. Переважно люди говорять погане, коли або не хочуть, щоб ви чимось займались, або вірять не у вас, а у стереотипи. Але ви — зовсім інша людина. І у вас зовсім інша, своя історія. Бути успішним в улюбленій справі не безглуздо!

Вам знайомий принцип жаби? Якщо швидкість нагріву температури води не перевищує 0.02℃ за хвилину, жаба продовжує сидіти в каструлі і вмирає в кінці кипіння. Це дуже нагадує людей, які навантажені різними стереотипами, внутрішніми конфліктами і в результате просто не можуть "вистрибнути з цієї гарячої каструлі".

Як можна вистояти у світі, сповненому стереотипів? Ось поради від мене.

Не покладайтеся тільки на думку вашого оточення

Уявляйте кінцевий результат

Намагайтесь хвалити себе

Ризикуйте

Читайте також: "Больше не хочу": Что делать, если вы выгораете на работе